Давно не писала українською. Жалію. В мене є дві рідні мови – російська та українська. Матуся, бабця та улюблена вчителька Наталя Віталіївна привили велику любов до українскої мови і культури.
.
А ще, коли в жилах тече українська кров – тягне до величезних смерек, які впираються у самісіньке небо🌲 До довгезних потягів, які дуже незручні, несучасні, але такі милі серцю... Чи посміхаєтесь ви, згадуючи провідника, який приніс чай з підстаканниками Укрзалізниці?
.
Я пам‘ятаю бабусин дім в селі. Такий величезний, дерев‘явний. Там будо прохолодно. Не було води. Ми її носили з криниці. Коромисла на плечі і вперед☺ На дворі росли величезна кропива та бузок😌🌸 Біля дому була ділянка, а за ділянкою величезний ставок💙 За цим ставком стояла і зараз стоїть велика, дуже гарна церква. Щонеділі дзвін від служби будив мене😴
.
А ще у селі в мене з‘явилася подруга Галя, яка вирішила, що їде зі мною у Крим і почала розмовляти російською. Діти...😊
.
Мені було сім рочків, коли в останнє бачила Ганнопіль. Зараз, як ніколи раніше, хочу туди з‘їздити знов.
.
Пишу і плачу. За бабцею, дідусем, за лялькою, яку загубила на Великодень в цьому велетенському храмі. Та за дитинством. Щось дуже швидко ми всі стали дорослими... Чи так?
